Вчора один із перевізників, якому ми надаємо юридичні послуги, зателефонував із питанням. Він цікавився, що буде, якщо він поверне лізинговій компанії один із орендованих комплектів (автомобіль з напівпричепом). Це зменшить витрати, не спричиняючи фінансових наслідків? На жаль, це не так. Часто, коли лізинговий договір попадає до нашого офісу на аналіз, перше питання, яке я задаю, — це питання про стабільність доходу клієнта. Чи зможе він сплатити розстрочку до кінця договору? Чому це відбувається?
Почнемо з того, що, купуючи автомобіль, напівпричіп чи інший актив компанії, яка користується позикою, товар стає вашою власністю, і банк часто встановлює заставу. Тож якщо є потреба продати майно, то завжди є така можливість.
По-перше, покупець заспокоїть банк, а продавець отримає решту грошей. Зовсім інша ситуація з лізингом. Слід пам’ятати, що лізинг — це спрощена форма оренди, тому, на відміну від кредиту, до закінчення договору та сплати останнього внеску, який називається викуп або продаж, не покупець є власником цього предмету лізингу, а орендодавець, тобто лізингова компанія. Тільки коли вся сума оплачена власність переходить до покупця.
Право власності регулюється однаково, незалежно від того, який договір лізингу ви уклали — операційний або фінансовий. Різниця лише з боку бухгалтерського обліку, оскільки у випадку операційного лізингу кожна рахунок-фактура розміщується безпосередньо у витратах. А якщо ми маємо справу з фінансовим лізингом, то ставимось до предмета лізингу як до власного, знецінюючи його, а відсотки розподіляються у витратах. Отже, у випадку фінансового лізингу ми розглядаємо транспортний засіб як власний, однак це лише процедура обліку цілей розрахунків, а предмет оренди завжди є власністю лізингової компанії.
Різниця між лізингом та позикою також виявляється також в іншій специфіці лізингової компанії, яка, спрощеним чином отримує кредит у свого банку, який фінансує придбання. Наприклад, транспортного засобу. Потім передає в розпорядження лізингоодержувача, а дохід такої компанії — це різниця між доходом, отриманим від лізингоодержувача, та позикою, яку він зобов’язаний виплатити банку. Саме тому, хоча про це офіційно ніхто не говорить, в багатьох лізингових компаніях найкращим клієнтом є той, хто запізнюється, але все ж платить. Хто з перевізників хоча б раз не зазначав, скільки коштує платіжний запит, виданий лізинговою компанією або відновлення договору, якщо він порушений. Найчастіше у випадку неоплачених двох рахунків-фактур. Часто ми будемо платити ще й за приїзд представника лізингової компанії, який перевіряє стан предмета лізингу чи інші додаткові збори, що передбачені контрактом.
То що робити, коли лізинговий договір стає обтяжуючим або тягне компанію вниз, забираючи важко зароблені прибутки? Є кілька рішень, які будуть обговорені за мить, адже ви повинні пам’ятати про основні правила оподаткування, щоб уникнути проблем з боку податкової служби.
«Договір лізингу повинен тривати не менше 40% строку амортизації орендованого автомобіля. Тому його мінімальна тривалість становить 2 роки для легкового автомобіля та 3 роки для вантажівки. Якщо ми призведемо до ситуації, коли автомобіль не зберігся, то ми будемо зобов’язані врегулювати придбання транспортного засобу на звичайних умовах – тобто коригування податкових витрат та розрахунків з ПДВ ».
Отже, перш ніж приступити до конкретних рішень, я хочу ще раз зазначити, що перед тим, як здійснювати будь-яку діяльність, лізинговий договір слід ретельно проаналізувати, оскільки може бути багато положень, які піддають платника дійсно високим фінансовим витратам.
Тому спочатку потрібно проаналізувати договір, і тут я рекомендую зробити це юристу, який спеціалізується на комерційному праві. Він повинен ефективно визначити ризики та окреслити порядок дій. Можливо, перед тим, як щось робити, потрібно буде домовитись про умови договору, що досить непросто. Особливо, коли ринкова вартість лізингу значно перевищує суму зобов’язань перед лізинговою компанією — тут лізингодавці реагують по-різному.
З досвіду переговорів з клієнтами я знаю, що необхідно чітко заявити, що існують лізингові компанії, які розуміють та підтримують клієнта в такій діяльності. Але, на жаль, є й такі, що якщо вартість лізингу значно перевищує його, вони бачать можливість додаткового доходу. Вони можуть розірвати договори цинічно додаючи додаткові витрати, які можуть досягати навіть 20% від початкової вартості предмета оренди. Тому, приймаючи рішення про укладення лізингової угоди, давайте перевіримо не лише вартість лізингу, але й думки щодо лізингової компанії, з особливим акцентом на оцінці її дій у кризових ситуаціях для лізингоодержувача. Але зараз ми повернемося до основної теми, тобто дострокового розірвання лізингового договору.
Виплата за контрактом до кінця та викуп
Найдешевше рішення — сплатити договір до кінця та придбати орендований предмет. Після покупки ви стаєте власником і можете повністю розпоряджатися майном, зберігаючи його в компанії або продаючи. Багато людей кажуть, що це економічне рішення. На жаль, не обходиться без оплат, оскільки ви повинні платити такі ж витрати, як якщо б здавали в оренду автомобіль до кінця договору, конверсії для дострокового погашення не буде.
Однак таке рішення не завжди можливе. Як вже згадувалось вище, згідно з податковими нормами, договір операційного лізингу повинен тривати як мінімум 40% періоду амортизації основного засобу, на який він відноситься. Тож придбання пасажирського автомобіля чи фургона може відбуватися лише через два роки. Трактора та напівпричепа — через три роки та машин чи пристроїв, залежно від їх типу, через два чи три роки. Крім того, компанія повинна мати фінансові ресурси, щоб погасити внески, що залишилися. Якщо ви не можете цього зробити, то залишилося два рішення.
Сублізинг предмета оренди
Наступним рішенням є передача в оренду предмета лізингу. Часто замовники погоджують тут дві форми — оренда або оренда із обіцяною угодою купівлі-продажу. Тобто лізингоодержувач зобов’язується здійснити продаж орендодавцю на суму, визначену при підписанні договору.
Це рішення не тягне за собою великих формальностей у лізинговій компанії, проте слід пам’ятати, що кожного разу оренда повинна отримувати згоду лізингодавця. Відсутність такої згоди може бути підставою для розірвання договору лізингодавцем без попередження.
Інша річ, яку слід пам’ятати при складанні договору — це необхідність регулювання багатьох питань, включаючи, наприклад, принципи обслуговування, залучення до збитків від трафіку тощо. У цій ситуації варто перевірити поліс, щоб доповнити невизнаними ризиками.
Пошук особи, яка візьме на себе права та обов’язки лізингоодержувача
Ще одне рішення, яке дозволить уникнути витрат — знайти компанію, яка візьме на себе права та обов’язки лізингоодержувача. Тут останнє слово буде належати лізингодавцю. Компанія, яка хотіла б взяти на себе лізинговий договір, зобов’язана надати фінансову історію, яку лізингодавець перевірить, а потім прийме остаточне рішення щодо згоди.
Якщо така згода буде надана, то представник підготує документи, на основі яких буде виконуватися доручення, і з моменту підписання документів ви звільняєтесь від лізингу. Часто сторони, оминаючи лізингодавця, перераховують різницю між непогашеною сумою та ринковою вартістю, компенсуючи різницю між собою.
Дострокове розірвання договору лізингу
Це рішення здається найпростішим. Я з жалем зазначу, що часто його використовують перевізники без необхідного аналізу та роздумів. Як наслідок, залишаються без предмета лізингу, але з великими боргами перед лізингодавцем.
Процедура схожа у всіх лізингових компаніях. А саме: до вартості боргу за договором, в цьому випадку додаються витрати, які передбачені договором. А коли ми поглибитись в договір та загальні умови оренди (OWL), то лише тоді приходить розуміння.
Непогашена заборгованість зменшиться на суму, яку Лізингова компанія отримає від продажу предмета лізингу на аукціоні. Якщо на наступних аукціонах немає покупця, ціна знижується до тих пір, поки не знайдеться покупець, що, звичайно, негативно впливає на врегулювання договору предмета лізингу.
Витрати на стягнення предмету лізингу лізингодавцем — те, на що слід звернути особливу увагу, щоб предмет лізингу залишився в лізингодавця. Якщо предмет лізингу забирають представники лізингодавця, то витрати суттєво збільшуються.
Я пам’ятаю 2008 – 2010 роки, коли багато транспортних компаній не змогли пережити таку кризу. Тому, якщо неможливо використовувати описані раніше рішення, обов’язково необхідно поговорити з лізингодавцем щодо дострокового розірвання договору та домовитись про дату і місце передачі предмета для мінімізації витрат на розірвання договору. Слід також зазначити, що дуже рідко, але є договори, які розірвати раніше може лише лізингодавець.
Як бачите, підводячи підсумки, розірвання договору лізингу не так просто, як може здатися спочатку. Тому, перш ніж вжити будь-яких заходів, зв’яжіться з юристом, який має досвід роботи з бізнес-операціями. Аналіз самого договору — це невеликі витрати, а постійний юридичний супровід впровадження процесу дозволить знайти найкраще рішення та отримати підтримку в оперативному здійсненні такого процесу.
Якщо у вас є якісь питання або сумніви, будь ласка, напишіть на електронну адресу: m.tywoniuk@tywoniuk.com.pl. Ми спробуємо відповісти на питання, і найбільш поширені проблеми будуть опубліковані на веб-сайті фонду, щоб надати ширший доступ до них.
Маріуш Тивонюк
Партнер Юридичної фірми Tywoniuk & Lewandowski
Прокурист групи OCG